Видання Associated Press повідомило, що представники адміністрації президента Джо Байдена припускають, що США будуть тиснути на Україну, щоб вона офіційно надала певну автономію окупованим територіям сходу.
Насправді, каже політтехнолог Олексій Голобуцький, цю тему почали піднімати в багатьох кабінетах. За його словами, для США — це зменшення головного болю з Україною, для Росії — це дозвіл на приєднання «ЛДНР» до Союзної держави.
«Ідея взагалі становить собою просто цілий конгломерат правових колізій, з якого боку не підійди. Скажімо, влада України могла би спокуситись знайомим форматом референдуму «спитати в 25 областей, чи згодні вони надати політичну автономію ОРДЛО» — але це суперечить Конституції, бо питання стосується територій. Крім того, це з певної точки зору зміна державного устрою, бо в нас унітарна держава. Плюс сама концепція «питати в більшої частини громадян, чи готові вони відселити наокремо меншу частину таких же громадян» (якщо не брати до уваги паспорти РФ, а вважати мешканців ОРДЛО за умовчанням «такими ж громадянами України») — це якийсь апартеїд і правовий абсурд. Хоча якщо це передбачатиме скасування соціальних зобов’язань держави щодо відокремлених, а також припинення закриття їхніх боргів (зокрема за комуналку) — то це навіть вигідно. До речі, якщо вже вести мову про правові наслідки, то для України «надання певної автономії» ОРДЛО — це визнання окупації законною. Фактично, визнання окупаційних режимів легітимними структурами, повноцінними державами (бо надання певної автономії» потребує для початку окреслення конкретної території автономії, тобто, визнання кордонів «донбаських держав»). І в результаті визнання фактичної анексії не тільки Криму, але й Донбасу», — відзначив Голобуцький.
Тобто, каже він, цим рішенням Україна офіційно погодиться на втрату 7% територій.
«Так, це і нам зменшить поточні проблеми та витрати (якщо не знайдеться якийсь умовний «сівохо», який навісить на Україну соціальні видатки іншої, фактично, країни). Але збільшить проблеми в перспективі. Хоча, звісно, варіант можна розглядати. Але головне питання: а що ми за це отримаємо? Причому це має бути щось рівнозначне відмові від своїх територій на кілька десятиліть. Наприклад, вступ (а не ПДЧ) до НАТО. Зброя, військові бази з належним контингентом — тобто, повне убезпечення від подальшого наступу Росії. При тому «вступ до ЄС» не може бути еквівалентною заміною, бо не гарантує військовий захист і збереження державного суверенітету», — говорить експерт.
